Як був створений перший навісний двигун для човна? Історія створення.

 

first evinrudeРозвиток науки і техніки наприкінці ХVIII сторіччя призвів до того, що люди почали проектувати та конструювати складні механізми та пристрої. Один з таких виробів мав би встановлюватися на будь-який човен з метою замінити весла.
У жовтні 1866 року американець Томас Рис, отримав патент на винайдений ним "гвинтовий пропелер". Цей змінний пристрій можна було навішувати на транець човна. Він мав гребний гвинт, що призводився до обертання вручну, через маховик з рукояткою, подібно до приводу швейної машинки.
Трохи згодом француз Густав Труве продемонстрував на Всесвітній виставці в Парижі перший підвісний електромотор. З появою легких бензинових двигунів пропозиції по використанню їх на малих суднах посипалися одне за іншим. Сьогодні дуже складно, визначити хто ж таки був винахідником першого підвісного двигуна.
Достеменно відомо лиш те, що перші промислові зразки підвісних бензинових двигунів були у 1909 році Олом Евінрудом - американцем норвезького походження. З тих часів почався активний розвиток виробництва двигунів для човнів, та залучення до використання техніки багатьох народностей, особливо в місцях, де важливу роль відігравали рибна ловля, морські промисли та перевезення по водоймах.
За наступні 90 років було вироблено та реалізовано більше 20 мільйонів підвісних двигунів для човнів.


Ол Евінруд та історія створення підвисного двигуна


Ол Евінруд народився 19 квітня 1877 року в Норвегії першим з одинадцяти дітей Ендрю та Беати Евінрудів. В родині Евінрудів більшість чоловіків з покоління в покоління були механіками та ковалями, але були так само в родині і рибалки. Дехто з них трагічно загинули в морі. Через це батько Ола обрав для себе сухопутну професію - фермера та садівника. Коли Олу було 5 років його родина емігрувала до США. Тут хлопчик ходив до школи, де його улюбленим предметом стала математика. Але в 10 років Ол мусив залишити школу, щоб допомагати батькові на фермі. На цій роботі проявилися здібності хлопця в механіці. Він зберіг багато часу та зекономив багато грошей батькові, ремонтуючи вози. Однак сільсько-господарчі роботи хлопець не любив.
Якось, в 15 років, Ол потаємно від батька почав створювати маленький парусник. Батько ж хлопця мріяв, що Ол стане фермером, як і він сам. Тому, побачивши парусник, сильно розізлився та розбив його вщент. Але хлопець не залишив свою ідею і згодом все ж таки зконструював інший парусник та показав його батькові. Цього разу Ендрю здався. Він зрозумів, що син не стане фермером та допоміг хлопцю спустити парусника на воду.
У віці 16 років хлопець пішов з родини та влаштувався на роботу в невеличку фірму, яка виробляла сільськогосподарські машини.
До того часу, як Ол створив свій перший мотор для човна, він встиг попрацювати на різних фабриках, навчитися працювати з різними станками, самостійно вивчав математику та інженерні науки.
Був час, коли Ол Евінруд відкрив власну модельну майстерню, але згодом мусив закрити її. Причиною закриття була не відсутність замовлень, а те, що Ол був поганим організатором та не вмів вести бізнес.
У вільний від роботи час Евінруд створив свій перший двигун. Він був двотактним, одноциліндровим, з повітряним охолодженням. Незабаром молодий винахідник створив наступний двигун, чотирьохциліндровий. Він встановив його на свій автомобіль. З'ясувалося, що автівка вийшла дуже надійною, та Ол вирішив відкрити разом з інженером Кломіком власне невеличке виробництво. В цей час в роботі їм стала допомагати машиністка Бес Керн, яка згодом стане дружиною Ола. Через певний час у Евінруда та Кломіка почалися розбіжності та вони розійшлися. Ол ще раз намагався створити власну компанію, та знову зазнав невдачі.
Незабаром сталася подія, яка мала, можна сказати, історичне значення. Якось літнього дня Ол, Бес та їхні друзі вирішили відпочити на озері Окочі. Після ланчу Бес сказала, що хоче морозива. Як справжній джентльмен, Ол стрибнув у човен та поплив на протилежний берег озера за морозивом. На зворотньому шляху морозиво розтануло. Компанія посміялася над Олом та випадок, здавалося, забувся. Однак через рік після весілля Ол підійшов до своєї дружини Бес, яка тримала на руках немовля Ральфа і мовив: "Бес, я зробив двигун, який можна буде почепити до корми човна. Тепер морозиво можна буде привезти ще до того, як воно розтане." На думку дружини цей двигун був більше схожий на млинок для кави. Через декілька днів Ол, разом із Расом Керном, братом дружини, почепили "млинок для кави" на корму човна. Потім Рас Керн згадував: "Був квітень 1909 року. Великі баржі готувалися до навігації. Ми оминули півдюжини таких барж. Матроси бігли до бортів, щоб подивитися на нас і щось кричали навздогін. Але через сильний гуркіт мотору ми нічого не могли почути."
За порадою Бес Ол встановив на двигун глушник. Якось у вихідний Евінруд дав човен із двигуном своєму другу. Друг був у захваті і повернувся із замовленням на 10 двигунів. Всі 10 двигунів винахідник зробив власноруч. Потім ще 15 двигунів. Кожен мав потужність 1,5 к.с., важив 28 кг та коштував 62 долари. Дружина Ола почала рекламну кампанію, подала до газети оголошення: "Більше гребти не треба. Користуйтеся підвісними моторами для човнів Евінруда. Кріпляться до корми будь-якого човна за дві хвилини. Прості та компактні, надійні та довговічні, легко переносяться вручну. Евінруд Мотор Ко. Мілуокі, США". Бес також почала рекламну кампанію і в інших містах країни. EvinrudeGirl1955 yearКампанія була настільки успішною, що Бес винайняла ще 6 стенографісток, а Ол ще сотню робітників для свого виробництва. Прийшов день, коли Ол отримав замовлення на 1000 моторів, а згодом замовлення нараховували вже десятки тисяч двигунів.
Протягом трьох років Евінруд перевіряв кожен двигун у басейні, а Бес вела все ділове листування. Обидва працювали дуже напружено. Така важка робота відобразилася на здоров'ї Бес і вона мусила залишити роботу. Ол, що був поганим підприємцем, вирішив продати все своєму партнеру по бізнесу Крісу Мейеру.
йшов час, але забути підвісні двигуни Ол не міг. Якось він спроектував новий полегшений двигун, потужністю 3 к.с., який важив 21 кг. Тоді Евінруди організували свою кампанію, яка в 1921 році почала випускати полегшені двигуни. Їх продавали тисячами. При чому, до кожного двигуна йшов комплект інструментів.
В 1929 році, за ініціативою промисловця Стефана Бригса, стара та нова фірми Евінруда об'єдналися. До них приєдналася ще одна фірма з виробництва двигунів. В результаті утворилася компанія "Аутборд Мотор Корпорейшн", президентом якої став Ол.
Від тяжкої роботи знову захворіла Бес. Цього разу хвороба зайшла дуже далеко і в травні 1933 року вона померла. Як не намагався Ол зайняти себе чимось: фотографією, мандрами, стрільбою, все ж таки, жити без дружини він не зміг: помер за 14 місяців після дружини.
Джим Уебб, що працював разом з Евінрудом, згадував: "Ол Евінруд був самим чесним, з тих, кого я знав. Після загальноамериканської кризи 1929 року він продовжував допомагати багатьом своїм співробітникам. Евінруд був дуже сором'язливим, але коли йому приходилося говорити, то це звучало дуже переконливо".
Підвісні двигуни Евінруда виробляються досі в модифікаціях потужності від 2 к.с. до 450 к.с. А на озері Окочі, де відпочивав винахідник досі продають морозиво.